Блог Таємниці Фаберже, про які Ви і не підозрювали - як знайти сувенір у стилі царських подарунків?

Таємниці Фаберже, про які Ви і не підозрювали - як знайти сувенір у стилі царських подарунків?

21 грудня 2021 2020

Карл Фаберже – походження, біографія, секрети промислу
Тріумф майстерності та фантазії
Скільки яєць Фаберже дійшло до наших днів?
Сувеніри від українського бренду – особливості та властивості

Кінець XIX та початок XX ст. – епоха, коли пишніше за все розквітали образотворчі та декоративно-прикладні мистецтва. Майстри отримали у своє розпорядження новітні технології, які раніше не можна було й уявити, а відносно спокійна соціально-політична обстановка сприяла меценатству. Професіонали у різних ремеслах створювали для багатіїв, аристократів та колекціонерів справжні скарби – і про один із них Вам розповість наша стаття!

Карл Фаберже – походження, біографія, секрети промислу

Карл Фаберже Майбутній геній ювелірної справи народився 30 травня 1846 р. у Санкт-Петербурзі. У ньому текла кров одразу кількох народів. Так, серед предків хлопчика були гугеноти (гілка протестантського віросповідання) з північної Франції – рятуючись від релігійних гонінь, вони втекли до Пруссії та змінили вимову родового прізвища Фаврі. Його тато, прибалтійський німець Петер Густав, емігрував до Росії з Ліфляндії (історичної області на території нинішньої Естонії та Латвії), а мати Шарлотта була дочкою художника-данця.

З дитинства малюку прищеплювали пристрасть до творчості та старанної праці. На той час глава сімейства вже відкрив власну лавку в дуже престижному районі – на Великій Морській вулиці – і всім серцем бажав, щоб син повторив та примножив його успіх. Для цього він наймав дитині найкращих викладачів скульптури, графіки та живопису, віддав її до спеціалізованої гімназії, а коли юнакові виповнилося 18 років, відправив його у турне Європою. Карл відвідав Париж, Саксонію (країну, що тоді займала землі Німеччини та Польщі), Франкфурт, Дрезден, Венецію і навіть Марокко. Він вивчав запасники старовинних галерей і музеїв, переймав техніки годинників, камнерезів, емалювальників і гранильників, а також був посильним у магазині, щоб освоїтися з організацією та менеджментом корпорації.

Повернувшись у 1864 р., Карл зайнявся реставрацією стародавніх артефактів з Ермітажу. Але вже в 1872 р. через хворобу батька він змушений був залишити цю посаду і прийняти кермо влади сімейним бізнесом. Накопичені знання не зникли: якщо за колишнього керівника у штаті було близько 100 чоловік, через пару років на розширеному виробництві працювало понад 500 умільців – росіян, фінів, німців. З багатьма з них молодий комерсант познайомився у своїй подорожі.

Производство Фаберже

У 1882 р. талановитому підприємцю посміхнувся успіх - ювелірні вироби Фаберже помітив імператор Олександр III. Побажавши випробувати навички майстра, цар замовив копію табакерки XVIII ст. - І, взявши в руки обидва предмети, не зміг відрізнити її від оригіналу! За це чоловіка нагородили званням «придворного златокувальника» та правом ставити на свою продукцію тавро у формі державного друку – двоголового орла.

Відтепер Романови купували у нього сюрпризи для родичів із Великобританії, Греції та Болгарії. Ще фірма постачала коштовностями монархів Норвегії, Швеції, екзотичного Сіаму, співпрацювала з Америкою, Канадою, Індією, Францією – за весь період свого функціонування вона випустила до 200 тис. дивовижних шедеврів від столових приладів до меблів. Вони експонувалися на конкурсах та у галереях, а самого Карла запрошували на виставки як експерта та голови журі.

Семья Романовых Родина Романових

У чому ж полягала «родзинка» його робіт, що підкорила стільки клієнтів? Креативні ремісники, серед яких виділявся Михайло Євлампієвич Першин, автор знаменитих яєць, поєднували дорогоцінні камені та метали з виробними (яшмою, гранітом, лазуритом, малахітом), і майже не вдавалися до паяння, прагнучи, щоб усі шви та кріплення були розбірними – на крихітних застібках, гвинтах та гайках. Це забезпечувало механізмам незвичайну стійкість і міцність, хоч і вимагало надзвичайної ретельності в процесі виробництва.

Ще одна інновація стосувалася емалювання – перед нанесенням покриття на поверхні вирізали малюнок з паралельних вертикальних та горизонтальних смуг, насічок-ялинок, лусочок, блискавок. Такий прийом називали «гильош» (від французького терміна «guilloche» – «візерунок з хвилястих ліній»). Після випалу гравіювання проступало крізь гладку заливку, відбиваючи і розсіюючи світло. Усього ж шарів глазурі бувало до 10 - у них комбінувалися пігменти різних відтінків (загальна палітра складала до 500 тонів) та текстур. Завдяки цьому здавалося, ніби зображення рухається, а його забарвлення змінюється в залежності від освітлення.

Тріумф майстерності та фантазії

Курочка (золотое яйцо Фаберже) Ідея купити яйця Фаберже як символічний подарунок на честь Великодня вперше виникла 1885 р. Цар наказав виконати його для своєї дружини Марії Федорівни. На батьківщині імператриці, у Данії, традиція вручати один одному подібні дрібниці існувала з XVIII ст., і владика хотів вшанувати звичаї обожнюваної дружини. Концепцію запозичили у іграшки «Матрьошка»: всередині основного яйця ховався жовток з матового золота, у ньому – курочка з мозаїчним пір'ям, унизана перлами мініатюрна корона та рубіновий кулон.

Втім, цей приклад був «пробою пера». Наступні творіння стали витонченішими – лише проектування їх дизайну займало півроку. Ось кілька чудових екземплярів:

«Датські палаци» (1890) – чарівна рожево-лілова річ з карбованими віньєтками, інкрустована сапфірами та діамантами. Розкриваючись, вона перетворюється на 10-панельну ширму з акварелями на перламутрі, де відображені російські та датські чертоги;
«Пам'ять Азова» (1891) – сувенір зі статуеткою броненосного крейсера, на якому здійснював круїз на Схід цесаревич Микола. Корабель складається із золота та платини, має алмазні ілюмінатори та закріплений на пластині із зеленувато-блакитного аквамарину;
«Кавказьке» (1893) – виріб у дусі Людовіка XV з овальними віконцями, за якими ховаються картини на слоновій кістці – краєвиди грузинського курорту Абастумані;
«Воскресіння Христове» (1894) – скульптурна група зі Спасителя та двох схилених на коліна ангелів;
«Дванадцять монограм» (1896) – 6 темно-синіх панелей з факсиміле правлячої пари, які змикаються, як пелюстки бутону;
«Коронаційне» (1897) – уособлює вступ на престол Миколи II. В оболонці з різнокольорового золота, лимонно-жовтої, синьої та чорної емалі, діамантів та білого оксамиту знаходиться маленька карета, в якій той їхав на торжество;
«Весняні квіти» (1899) – із сюрпризом у вигляді букету пролісків із халцедону та рідкісних гранатів-демантоїдів. Схоже виглядають «Кошик квітів» (1901) та «Зимовий» (1913);
«Ротшильдівське» (1902) – яйце Фаберже, ціна якого на аукціоні Christie`s в 2007 р. досягла немислимих 18,5 млн. доларів! У нього вмонтовано хронометр та механічний півник;
«Петро Великий» (1903) – з фігуркою пам'ятника Мідного вершника, царським вензелем та прапором;
«Московський Кремль» (1906) – найбільше з усієї колекції. Навіяно архітектурою Успенського собору – з детальним церковним інтер'єром, іконостасом, Спаською та Водовзводною вежею, іконами Ісуса та Казанської Богородиці. А на музичний циліндр усередині записані великодні гімни;
«Модель Олександрівського палацу» (1908) – нефритова скринька із двох частин, прикрашена портретами царських нащадків. А коли вона відчиняється, стає видно крихітний замок з вікнами з гірського кришталю та срібними стінами;
«Колоннада» (1910) – своєрідна алегорія сім'ї, де храм втілював домівку, пара голубів – чоловіка та дружину, херувими – 4 дочок, а Купідон на вершині – довгоочікуваного спадкоємця Олексія;
«Наполеонівське» (1912) – сувенір до сотого ювілею Великої Вітчизняної війни 1812 р. У ньому криється ширма з представниками 5 полків, яким сприяла цариця;
«300-річчя будинку Романових» (1913) – з 18 ликами всіх членів династії та глобусом із вороненої сталі, де увічнені межі держави у 1613 та 1913 р.;
«Крижане яйце Нобеля» (1914) – з унікальною обробкою з шарів білої, сріблястої і прозорої емалі, що чергуються та імітують заіндевілі від ранкового морозу скла;
«Триптих Червоний хрест» (1915) – присвячений благодійній діяльності у Першу Світову війну, зі святинями Божого Сина, рівноапостольної Ольги та мучениці Тетяни;
«Березове» (1917) – в оманливо скромному футлярі з карельської берези містився заводний слон, який рухав хоботом, танцював та трубив мелодії; на жаль, його було втрачено після експропріації більшовиками.

Скільки яєць Фаберже дійшло до наших днів?

З 1885 р. було виготовлено 71 витвір: 52 для імператорських родичів, а 19 – для приватних осіб, серед яких були такі достославні персони, як банкіри та громадські діячі Ротшильди, шведські промисловці Нобелі, князі Юсупови, герцогиня Консуело Мальборо (уроджена Вандербільт). А в 1898-1903 рр. купець Олександр Фердинандович Кельх (нащадок найбагатших сибірських золотошукачів) забронював для своєї дружини Варвари серію із 7 виробів. За тодішніми цінами їх ціна варіювалася від 1,5 до 30 тис. рублів.

Проте повалення монархій, революції, повстання, колективізація, розкуркулювання та інші переживання ХХ ст. не пощадили тендітні предмети. Іноді вони зникали безслідно – чи то були фізично знищені, чи то заховані так надійно, що не залишалося жодного свідка. Іноді такі скарби «спливали» у найнесподіваніших місцях – так, у 2012 р. раритет із 1887 р. опинився на блошиному ринку Flea Market у США. Впізнати його вдалося по жіночих годинниках Vacheron Constantin в обрамленні з квіткових гірлянд і вінків, поставленим на підставку з лап хижого грифона.

Золотое яйцо с часами Фаберже «Золоте яйце з годинником» 1887 р.

Нерідко доля чудових речей була дуже бурхливою. Наприклад, в 1930 р. всесоюзне об'єднання «Антикваріат» розпродало багато з них за кордон за непридатним тарифом менш ніж у 400 доларів за штуку – настільки комуністи потребували коштів. 3 експонати потрапили до Англії і зараз належать Єлизаветі II; 4 зберігаються у фонді швейцарських магнатів Едуарда та Моріса Сандоза. 5 яєць має Віргінський музей, 3 – The Metropolitan Museum of Art (Нью-Йорк), 2 – музей Хіллвуд у Вашингтоні. Емір Катара в 2002 р. купив лише одне за 9,5 млн. $. 10 творінь виставлені в Збройовій палаті Москви, а 9 «притулив» музей Фаберже в Санкт-Петербурзі, заснований олігархом В. Вексельбергом - той викупив збори мільярдера Малькольма Форбса.

Сувеніри від українського бренду – особливості та властивості

Мрієте порадувати близьких, приятелів, колег таким самим неординарним подарунком? Тоді Вам просто потрібні вироби від «Янтар Полісся»! Вони виконані із золотисто-кремової, шафранової, оранжевої та коньячно-багряної застиглої смоли – фрагменти основи акуратно підігнані кромка до кромки за методом «флорентійської мозаїки», а зверху мерехтить об'ємний декор: корони, зірки, контрастні пояски, кабошони (округлі поліровані самоцвіти). А підтримують сувенір витончено зігнуті фігурні ніжки.

Сувенирное яйцо из янтарных пластин на подставке

Сувенирное яйцо из двухцветных пластин янтаря на подставке

Яйця Фаберже із пластин бурштину від ТМ «Янтар Полісся»

Є у нас і автентичні писанки із слов'янськими орнаментами-оберегами. Емблеми висипані вручну з дрібної кам'яної крихти та доповнені цілісними шматочками бурштину.

Вони приваблюють щастя, любов і достаток, проганяють зловмисників, заздрісників та ворогів, покращують Ваше здоров'я та самопочуття, попереджають конфлікти, зради, поневіряння. У кожного етнічного знаку – своє тлумачення; зокрема, «Дерево життя» символізує довголіття, дружбу та турботу, хрест – енергію, бадьорість, священний вогонь, кучеряві лози – оновлення, ріст та молодість, дубове листя – терпіння, силу та витривалість, а зигзаги – вселенський порядок, удосконалення та воду, з якої з'явилося все живе.

Писанки з бурштину