Збереглося безліч свідчень про те, як віряни безтрепетно йшли на страшну смерть заради Ісуса Христа, не бажаючи відмовлятися від істинної релігії та Господнього слова. Подібні вчинки – приклад мужності, стійкості, твердості духу і сили волі, а також самовідданої любові до Творця. І наша стаття розповість Вам про один із таких подвигів!
Перекази та легенди – житіє 40 мучеників Севастійських
Ці події відбувалися в IV ст., вже після того, як був підписаний Міланський едикт. Даний указ про віротерпимість, виданий в 313 р. римськими володарями Костянтином та Ліцинієм, проголошував рівність релігій, забезпечуючи християнам ті ж права, що і язичникам. Окрім того, їм повертали відібрану в період гонінь власність. Однак подібні закони не завжди виконувалися. Багато провінційних намісників продовжували пригнічувати та переслідувати віряни, а часом і катували їх, змушуючи зрадити Творця. Це трапилося і з описаними тут людьми.
Праведники, про яких піде мова, народилися в Каппадокії, але служили в складі легіону, розташованого в м. Севастії (Мала Вірменія, сучасна Туреччина). У літописах-мартирологах наведені їхні імена: Огій, Аглай, Аетій, Акакій, Александр, Афанасій, Валент, Валерій, Вівіан, Гай, Горгоній, Доміціан, Домній, Евноік, Євтихій, Екдикій, Іліан, Ілій, Іраклій, Ісихій, Іван, Кандид, Кирило, Кіріон, Клавдій, Ксантій, Кудіон, Леонтій, Лісимах, Мелітон, Миколай, Пріск, Сакердон, Северіан, Сисиній, Смарагд, Теодул, Теофіл, Філиктимон, Флавій.
Гарнізоном керував полководець Агріколай, який вимагав від усіх підлеглих, щоб ті приносили жертви язичницьким ідолам. Коли ж чоловіки не погодилися це зробити, воєначальник наказав вкинути їх у підземелля. Перебуваючи там, солдати ревно молилися, і раптом почули милозвучний голос, який сповістив: «Той, хто витерпить до кінця, буде врятований!».
Це диво зміцнило дух мучеників – тому, коли наступного ранку їх привели до Агріколая, подвижники мужньо витримали і жахливі погрози, і солодкі лестощі. Доблесних воїнів не спокусив навіть шанс здобути прихильність правителя, відмовившись заради цього від віри в Ісуса Христа. Розлютившись через чергову невдачу, полководець велів закувати легіонерів. Однак Кіріон – старший з солдатів – дорікнув злому командирові, зауваживши, що накладати на солдатів кайдани можна лише після отримання відповідного наказу від імператора. Засоромившись, Агріколай відправив чоловіків до в'язниці без ланцюгів.
Там вони перебували ще тиждень, доки в Севастій не прибув знатний та заможний дукс (чиновник) Лісій. Він узяв праведників на суд, всіляко намагаючись похитнути їх рішучість, проте вони непохитно відповідали: «Ані воїнські звання, ані наше життя не дорожче за Істинного Бога». Врешті-решт сановник звелів каменувати подвижників, сподіваючись, що після цього вони припинять вихваляти Господа. Та сталося диво: всі брили летіли повз легіонерів, а одна з них, кинута Лісієм, поранила самого Агріколая. Тоді переслідувачі зрозуміли, що мучеників захищає невидимий, проте могутній Творець, і, злякавшись Його сили, знову відправили солдатів до похмурого підземелля.
Знаходячись у в’язниці, воїни ревно молилися – і невдовзі почули голос янгола: «Ті, хто вірить в Бога, якщо й помруть тілом, воскреснуть духом. Наважтеся і не піддавайтеся страху, і приймете вінці нетлінні». Втішившись цими словами, легіонери лишалися непохитними, не зважаючи на суд та допити.
Побачивши це, Лісій та Агріколай придумали новий спосіб катувань – чоловіків відвели до вкритого льодом озера і наказали вийти на нього. Там вони повинні були стояти протягом усієї ночі, а щоб зламати волю подвижників, на березі розтопили лазню. Незадовго до світанку один з воїнів не зміг більше терпіти, і побіг до будівлі, від якої аж пашіло жаром. Проте відступник не встиг навіть ступити на поріг – вражений Господньою карою, він впав і вмер. І тоді Творець змилувався над мучениками – над ними засяяло прекрасне світло, а повітря та вода стали набагато теплішими.
Свідком цих подій був один зі сторожів, які охороняли водойму – Аглай. Він побачив над головами чоловіків, котрі стояли в озері, тридцять дев'ять променистих вінців і зрозумів, що сороковий солдат не витримав випробування подвижництвом. Тоді легіонер розбудив товаришів, скинув свій одяг, і, вигукнувши: «Я – християнин!», приєднався до праведників. Разом з ними він став співати псалми та благати: «Господи Боже, в якого вірують ці люди, приєднай до них і мене, щоб я сподобився постраждати з Твоїми рабами».
Усі присутні були вражені всесиллям Ісуса Христа, який врятував своїх послідовників. Однак ні Лісій, ні Агріколай не виявили ані крихти поблажливості чи жалю. Вони наказали вивести воїнів з води та зламати їм ноги. За цим спостерігали не лише інші легіонери, але й родичі мучеників – так, мати Мелітона, молодшого з них, благала сина не впадати у відчай і смиренно приймати всі біди, що випали на його долю. Коли ж чоловіків повантажили на колісниці, жінка сама понесла свого нащадка, і, щойно з його вуст зірвався останній подих, поклала разом зі святими сподвижниками.
Тіла праведників спалили на багатті, а кістки жбурнули в воду, щоб інші віряни не змогли їх гідно поховати. Проте Божий промисел продовжував діяти – через три дні сорок Севастійських мучеників з’явилися уві сні місцевому єпископові Петру й сказали йому: «Прийди вночі і винеси нас». Коли небо затягнуло хмарами, священнослужитель та кілька доброчесних мужів вирушили до озера – і переконалися, що нетлінні мощі мерехтять у воді, неначе зірки. Завдяки цьому люди змогли зібрати всі рештки та покласти їх біля храмового вівтаря.
Особливості легенди – богословське тлумачення
Ці події, про які згадували у своїх проповідях Василь Великий, Григорій Ніський та Єфрем Сирин, вчать християн у всьому покладатися на волю Господа. Його благодать дарує сили витримати будь-які злидні, скруту та перешкоди, навіть ті, які, здавалося б, перевищують людські можливості. Дивовижне світло, яке зігріло воду і повітря навколо воїнів, виходило з їхніх душ, очищених самовідданим подвижництвом. А отже, довготерпіння, смирення та твердість у вірі здатні перемогти будь-яке зло!
Утім, випробування не завжди бувають такими моторошними, як у наведеній оповіді – набагато частіше диявол спокушає вірян дрібними проблемами, турботами, прикрощами. Вони не вимагають ані явного паплюження Ісуса Христа, ані нехтування основними життєвими принципами, проте з кожним днем все сильніше і сильніше розхитують моральні засади, змушують грішити і відступати від даних Творцем заповідей. Недбальство, безтурботність та недбалість в таких питаннях – найбільша загроза для сучасної людини.
Саме тому молитва до 40 Севастійських мучеників, доповнена ревним покаянням, участю в богослужіннях, суворими постами та старанним виконанням християнських обов’язків, дозволяє примножити отриману під час таїнств хрещення, сповіді і причастя благодать. Вона рятує від невіри, апатії, скорботи, відчаю та печалі, приносить спокій, щастя і умиротворення, проганяє нечестиві помисли та руйнівні звички. Звертаючись до подвижників, люди віднаходять у собі рішучість щось змінити у житті, вибирають праведний шлях, приймають доречні рішення у складних ситуаціях.
Перед іконою, на якій зображені римські воїни, благають про мужність і відвагу, необхідні для того, щоб витерпіти найстрашніші біди. Небесні заступники надають духовну допомогу усім, хто знаходиться в ув'язненні, страждає від переслідувань, образ, насмішок. До них також можуть звертатися дружини чоловіків, які тривалий час перебувають у відрядженнях та робочих поїздках. А ще під заступництвом мучеників перебувають віряни, які отримали таке ж ім'я при хрещенні – святі невпинно супроводжуватимуть своїх підопічних, оберігаючи їх від небезпек, хвороб і турбот.
Окрім того, даний образ символізує готовність відстоювати свої переконання та прищеплювати їх іншим людям – дітям, родичам, друзям і знайомим. Лише тоді світло істинної віри поширюватиметься в усьому світі, рятуючи душі від сумнівів, страждань, щоденних клопотів.
Звичаї та традиції – як відзначають день пам'яті 40 Севастійських мучеників?
Це торжество випадає на 22 (за старим стилем – 9) березня. У більшості древніх календарів воно належить до важливих і шанованих дат річного циклу. Зокрема, згідно зі Статутом, в цей день творять Літургію передосвячених дарів, читають молебень з двома канонами та послаблюють суворий Великодній піст, ласуючи єлеєм і вином.
Існують і народні обряди, пов'язані зі святом. Так, 9 березня роблять з дріжджового тіста особливі тістечка – «жайворонки». Вони не лише слугують радісним нагадуванням про природу, яка починає пробуджуватися від зимового сну, але й несуть у собі глибокий духовний сенс.
Співаючи, жайворонок то злітає вгору, то раптово падає додолу, алегорично втілюючи прагнення кожної людини потрапити у Небесне Царство і смуток від того, що подібне блаженство є недосяжним для смертної плоті. Саме тому скромна сіро-брунатна пташка в християнстві виступає уособленням смирення, лагідності, бажання всіляко прославляти доброту, милосердя та всемогутність Бога. Орім того, подібні фігурки втілюють душі мучеників, які вознеслися до престолу Ісуса Христа.
А ще така випічка, приготована старанно і з любов'ю, стане прекрасним сюрпризом для друзів, рідних і близьких! Ось досить простий, проте смачний рецепт:
- приготуйте опару, всипавши в 0,5 л теплої води трохи цукру і 50 г дріжджів. Коли вона підніметься, замісіть тісто, додавши в розчин 2 кг борошна, 250 г рослинного масла і 1 склянку цукру. За смаком посоліть, перемішайте;
- вкрийте тісто чистою серветкою і залиште у теплому місці на 50-70 хвилин. Потім обімніть та дайте підійти ще раз;
- розкачайте тісто і розріжте на шматочки завбільшки з дитячий кулак. Після цього надайте кожному шматочку форму видовженого трикутника. Вузький кінець стане голівкою, а більш широкий імітуватиме тільце та хвіст птаха;
- зав'яжіть смужку вузлом. Трохи приплюсніть голову жайворонка, виліпіть дзьоб і прикріпіть очей-родзинку. Гострим лезом ножа зробіть виїмки на хвості – вони зображатимуть пір’їнки;
- з окремого шматочку виріжте крила. Один край розділіть ножем, щоб відтворити пір'я;
- викладіть булочки на полите олією деко, за допомогою пензлика змочіть їхню поверхню щедро присмаченим цукром чаєм. Також можна змастити тістечка яєчним жовтком або медом;
- випікайте при температурі 160-180̊С протягом 30-40 хвилин.
Популярні товари
А найкращий дарунок на свято сорока Севастійських мучеників – унікальна ікона. І придбати подібну реліквію Вам з радістю допоможе наш інтернет-магазин «Янтар Полісся». Одухотворені, якісні та довговічні святині із натуральних самоцвітів стануть окрасою будь-якого іконостасу, шанованим сімейним скарбом та джерелом духовної благодаті для кожного православного християнина.
Молитва 40 мученикам Севастийским
О, святии славнии страстотерпцы Христовы, четыредесяте, во граде Севастии Христа ради мужественно пострадавши, через огонь бо и воду проидосте и, яко друзи Христовы, в покой Небеснаго Царствия вшедше, имате велие дерзновение ко Пресвятей Троице ходатайствовати о роде христианском, наипаче же о почитающих святую память вашу и с верою и любовию вас призывающих. Испросите у Всещедрого Бога прощение согрешений наших и жития нашего исправление, да в покаянии и нелицемерной любви друг ко другу поживше, со дерзновением предстанем Страшному Судищу Христову и вашим предстательством одесную Праведнаго Судии предстанем. Ей, угодницы Божии, будите нам защитницы от всех враг, видимых и невидимых, да под кровом святых ваших молитв избавимся от всех бед, зол и напастей до последняго дне жизни нашея и тако прославим Великое и Достопоклоняемое Имя Вседетельныя Троицы, Отца, Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков. Аминь.
