Таємниці іконопису: що означають прадавні реліквії?

Християнські святині завжди загадкові, багатогранні та символічні. Вкладений в них сенс неможливо осягнути, розглянувши той чи інший витвір. Саме тому споглядання образів вимагає спеціального настрою - побожного та трепетного - а також ґрунтовної духовної підготовки. Але навіть цього деколи буває недостатньо адже щоб в повній мірі осягнути задум майстра, необхідно знати, що уособлює кожен елемент малюнка. Наша стаття ознайомить Вас з найбільш важливими особливостями реліквій, пояснить, що покликані втілити художні іконописні прийоми, розповість про значення поз, жестів, кольорів і предметів, присутніх на зображенні.

Божественний образ - як і чому він створений

Ікони, виконані в православній (східно-християнської) традиції, давно визнані унікальним культурним явищем. Їх кардинальна відмінність від витворів, написаних західними художниками, полягає в тому, що майстри Візантії, а потім - Київської Русі ніколи не прагнули досягти портретної схожості з живими людьми або зробити малюнок привабливим.

Першочергове завдання реліквій - розширити людську свідомість, допомогти вірянам відкинути умовності земного світу і зануритися в атмосферу Небесного Царства. Однак досягти цього було досить складно - в ті часи більшість парафіян не вміли читати, знайомлячись зі Святим Письмом виключно завдяки розповідям священика. Найдоступнішим джерелом інформації було образотворче мистецтво, зрозуміле навіть неписьменним. Так і з'явилися перші роботи іконописців - вони не тільки демонстрували християнам зримий образ Ісуса Христа, Богородиці, ангелів, праведників та мучеників, а й дозволяли дізнатися, що саме сталося в конкретному епізоді Євангельської історії.

Поступово майстри виробили сукупність сюжетів і прийомів, які стали духовною основою святинь. Тепер їх називають іконописними канонами, або граматикою образів. Втім, дотримання подібних правил не виключає свободи творчості - наприклад, Феофан Грек і Андрій Рубльов працювали в одну і ту ж епоху, але складно знайти більш несхожі один на одного витвори, ніж написані ними лики Пречистої Діви та Святої Трійці.

Але все ж у всіх православних реліквій є щось спільне. Ось їх характерні риси:

• відсутність тіней. На іконі зображений світ гірський - Царство Духа і Світу, де немає плоті та смерті. Вона являє глядачам тільки створений Господом сутність, а не звичні матеріальні тіла і предмети. Щоб підкреслити цей аспект святині, майстри відмовилися від малювання затемнених ділянок - всі елементи зображення повинні бути добре помітними;
• навколо ликів Спасителя, Небесної Цариці і Божих угодників видно німби - сяйво у формі кола. Воно свідчить про присутність вищої благодаті, яка спочатку властива Ісусу Христу, а всім іншим дарована в знак проходження духовного подвигу та возз'єднання з Творцем;

• зворотна перспектива. У звичайному живописі використовується пряма лінійна перспектива - даний прийом, коли всі паралельні лінії сходяться в одну точку, а предмети пропорційно зменшуються в міру їхнього віддалення від спостерігача, допомагає графічно передати об'єм та глибину пейзажу. А ось в іконописі застосовують зворотний принцип - об'єкти стають крупнішими, ніж далі вони від глядача. Крім того, часом помітна наявність відразу кількох горизонтів і точок зору. Завдяки цьому навіть найменше зображення здається більш масштабним, а реліквія виглядає «вікном», відкритим в Небесне Царство. Так простір святині нібито напливає на вірянина, захоплюючи його в невідому радісну нескінченність;
• фігури на образах завжди тягнуться вгору, ледь торкаючись ступнями землі. Іноді матеріальна твердь (в давньоруських книгах позначена як «позем») і зовсім зникає, прихована мерехтливими хмарами. Зокрема, такий прийом зустрічається на богородичній реліквії XII ст. «Про Тебе радіє». Ця техніка нагадує людям про те, що духовні цінності і чесноти повинні переважати над матеріальними, а мирські пристрасті не здатні затьмарити спрагу порятунку;
• найчастіше витвори прикрашають золоченням (також відомим як асист або інакопь). Спершу подібним чином обробляють фон роботи, символічно виводячи її простір з темряви, перетворюючи його в благий і досконалий Всесвіт. Таку процедуру повторюють і після того, як всі фігури вже написані, ось тільки матеріалом для неї служать вже найтонші листочки сусального золота - їх прикріплюють до атрибутів, вінців та риз подвижників.

Символіка ікони

У святинях не буває випадкових деталей - кожен предмет по-своєму важливий і несе в собі глибокий сенс. Тут наведено тлумачення основних знаків:

• Мамрійський дуб - дерево, під яким Авраам приймав трьох ангелів, що постали перед ним в образі мандрівників. Уособлює відродження, спасіння, нову надію;
• будинок (храм) - емблема Вселенської церкви, яка об'єднає всіх вірян;
• гора - втілення Голгофи, де Ісус Христос прийняв мученицьку смерть, а також нагадування про силу і велич Господа;
• печера - пекло, де знаходяться грішники
• промінь (часом зображується як вказуючий перст, спадний з неба) - символ перетворення людської природи та єдності з Богом, а ще - незбагненного промислу Творця;
• червоний хрест - атрибут мучеників. Крім того, він є обіцянкою духовного відродження;

• коло, яке не має ні початку, ні кінця - уособлення вічності, неминущої слави Спасителя. Як правило, обрамляє лики Ісуса Христа і Богородиці або Спаса-Еммануеля;
• посох - знак вісника, гінця. Подібний предмет, поряд з більш коротким жезлом, а також прапором-штандартом, скляною кулею або дзеркалом та променистою діадемою, найчастіше зустрічається на зображеннях ангелів;
• золотий вінець - символ перемоги над тілесними пристрастями;
• квітка анемона - емблема печалі, скорботи. Традиційна приналежність Діви Марії на реліквії «Розп'яття» і «Зняття з хреста»;
• голуб з оливковою гілкою - ознака світу, дух милосердя;
• пелікан - уособлення самовідданої батьківської любові.

Значущим було й загальне розташування всіх об'єктів. Наприклад, на фресках, де майстер зобразив Страшний Суд, під правою рукою Господа стоять «ягнята», тобто ті, кому судилося врятуватися, тоді як зліва - «козли» (грішники, яких скинули в пекло). Така ж закономірність зберігається й на інших іконах - зокрема, тих, які ілюструють притчу про п'ять мудрих і п'яти нерозумних дів (Євангеліє від Матвія, 25: 1-13).

В середні віки спектр символів значно розширився, при цьому джерелом алегорій служила вже не тільки Біблія, але й перекази батьків церкви, і богослужбові гімни, і навіть лицарські романи. Ось приклади таких малюнків:

• золоте серце, хрест та якір - любов, віра і надія;
• книга була втіленням Божественної премудрості, уособленням Євангелія;
• сяючий свічник - знак Святого Духа, а сім свічок в ньому - дари Творця;
• лавровий вінок - символ духовного прозріння, тріумфування, радості;
• громові стріли - нагадування про те, що Господь не лише милує, але й карає;
• спис (зазвичай в руках святого) - торжество над диявольською спокусою;
• ріг - емблема фортеці;
• золоті зірки - дух пізнання. Також часто зустрічаються на одязі Пресвятої Діви.

Зображають на святинях і церковні таїнства. Ємність з водою уособлює хрещення, алавастр (висока посудина з довгим вузьким горлечком, в якому зберігають освячене миро) - миропомазання або елеосвяченя, дискос і чаша - причащання. Двоє очей служать іконографічним втіленням сповіді, благословляюча правиця - священство, а про церемонію вінчання нагадує малюнок двох переплетених рук.

Палітри майстрів - які кольори є на реліквії?

Православні традиції колористики, як і символіка образів, також запозичені з царгородських зразків. Але на землях Київської Русі яскраві, пишні тони візантійських реліквій стали простішими і суворішими. Всі вони служать єдиної мети, не відволікаючи увагу молиться, а навпаки, допомагаючи йому зосередитися на розмові з Творцем. При цьому кожен колір зберіг алегоричне значення. Нижче наведена коротка інтерпретація відтінків:

• білий. Колір простоти, смирення та лагідності. Атрибут праведників і блаженних. Крім того, такими бувають пелени померлих та ангельські хітони. За переказами, білий підризник носив апостол Яків, а слідом за ним - і всі християнські священики;
• золото. Сповіщає про присутність Бога, радість, перемогу над світовим злом;
• жовтий (охра). Часто використовується як бюджетний замінник золота. Крім того, в даний тон забарвлюють одягу земних царів та владик (наприклад, Давида або Соломона);
• червоний. Уособлює енергію, любов, тепло. Такий фон на реліквії символізує торжество вічного життя, а ще червоним сяють крила наближених до Господнього престолу серафимів. Але, водночас, це нагадування про мучеництво Ісуса Христа та інших подвижників;
• пурпурний (малиновий, багряний). Був широко поширений у Візантії, будучи символом імператора - земного Бога. Такий мафорій (довге жіноче покривало) - канонічна приналежність Богородиці;
• блакитний (синій). Втілення нескінченності іншого світу, вічності та мудрості. У Київській Русі синім фарбували реліквії і храми, присвячені Небесній Цариці;
• зелений. Колір природи, юності, цвітіння, вічного оновлення. Ним писали землю, а ще цей відтінок часто присутній на іконах Різдва Христового;
• коричневий. Уособлення людського тіла, яке зазнає тління і розпаду, всього тимчасового та смертного. Іноді його змішують з царським пурпуром як нагадування про те, що будь-яка земна влада минуща;
• чорний. Знак зла і смерті. Ним малювали могили та пекельні безодні. Однак часом цей тон є емблемою таємного знання, відмови від колишнього життя заради самовдосконалення.

В іконописі ніколи не використовують сірий. Вважається, що в цьому відтінку змішалося зло і добро, породжуючи порожнечу та небуття.

Зараз існує безліч типів і різновидів реліквій. Наприклад, Діву Марію зображають в іпостасях величної Оранти (з піднятими вгору та розкинутими руками), суворої Одигітрії (Небесна Цариця і Спаситель дивляться прямо на глядача), Елеуса (Божа Матір і Її Син служать втіленням безмежної любові, прийняття, жертовності торкаючись один одного щоками).

Тому Ви з легкістю зможете підібрати святиню, яка торкнеться Вашого серця і зробить молитви особливо щирими та відчутими. А допоможе Вам в цьому наш інтернет-магазин «Янтар Полісся»! Тут представлені витвори з натуральних сонячних самоцвітів, виконані в суворій відповідності з канонами. Споглядаючи умиротворені і піднесені лики, Ви очистите душу, розкаєтеся в гріхах та забудете про спокуси.