Блог 16 невідомих фактів про бурштин

16 невідомих фактів про бурштин

07 червня 2015 33715

Бурштин може бути не тільки білим, жовтим, помаранчевим, червоним, але навіть зеленим та блакитним. Різноманітне забарвлення центрально-американського «сонячного каменю» - налічує до тридцяти відтінків, це пояснюється його походженням: він утворився зі смоли ріжкового дерева (Український бурштин - зі смоли хвойних порід). Бурштин блакитного кольору зустрічається тільки в Центральній Америці, точніше - в Мексиці, Нікарагуа, Домініканській Республіці. Першими з європейців цей дивовижний мінерал побачили Христофор Колумб і члени його команди. Коли в 1492 році вони висадилися на острові Гаїті, аборигени зустріли непроханих гостей дарами, серед яких був і бурштин блакитного кольору. Іспанців цікавило тільки золото, тому камені вони проігнорували. Тропічний бурштин блакитного кольору має властивість фосфоресціювати (імовірно через домішки вулканічного попелу в затверділій смолі), що надає приголомшливий ефект прикрасам з такого рідкісного матеріалу. Блакитний бурштин - самий твердий з усіх видів скам'янілих смол, тому обробляти його беруться тільки дуже досвідчені ювеліри, і ця обставина сильно позначається на остаточній ціні виробів, зрозуміло, в бік подорожчання.
Бурштин прикрасив корону єгипетського фараона Тутанхамона, це один з найперших дорогоцінних каменів. Відомості про нього зустрічаються вже у Гомера в «Одіссеї» (до речі, там він - єдиний з усіх конкретно названих самоцвітів). Римський історик Тацит повідомляє, що бурштин привозили «з країни германців», ним торгували фінікійські купці, називаючи його сахалом (краплями смоли). У деяких племен бурштин був грошовою одиницею.
Існує кілька різновидів цього напівдорогоцінного каміння. Те, що ми, власне, знаємо під назвою бурштин - це сукциніт. Якщо ви побачите бурштин восково-жовтого кольору, то будете знати, що це геданіт. Непрозорий камінь бурого кольору називається насправді глесіт, а такий же непрозорий бурштин, але вже пружний і більш темного відтінку - бокеріт. Ну і нарешті, дуже крихкий, який легко б'ється бурштин незвичайного чорного кольору має назву стантіеніт.
Бурштин відноситься до органогенних коштовностей (що складається з останків тварин і рослинних організмів або продуктів їх життєдіяльності). Гіпотеза про те, що бурштин - це скам'яніла смола дерев, була зроблена ще Плінієм Старшим. Знаменитий історик давнини Тацит писав: «... бурштин, як легко можна бачити, є не що інше, як сік рослин, тому що в ньому іноді зустрічаються тварини і комахи, укладені в ще рідкий колись сік ... Промені сонця виганяли цей сік, і рідина капала в море».
Поряд з нефритом бурштин є найдавнішим дорогоцінним каменем, відомим людині. Згадку про нього можна зустріти в творах Платона та Аристотеля. Відомий бурштин був з далекої давнини. Часом він користувався неабиякою популярністю. Так, Пліній Старший на початку нової ери зазначив: «... Серед предметів розкоші ми бачимо бурштин, вироби з якого, однак, поки користуються попитом тільки у жінок» (мабуть, чоловіки віддавали перевагу більш твердим коштовностям).
Овідій у своїх «Метаморфозах» передає красивий міф про Фаетона, «який пояснював би» походження бурштину. Фаетон, син Феба, бога Сонця, та німфи Клімени упросив свого батька дати йому покерувати сонячною колісницею, але збився зі шляху, не зміг впоратися з кіньми, занадто наблизився до землі - жахливе пекло обрушилося на Землю, висохли річки від Дону до Рейну, утворилися великі пустелі, почорніли жителі Ефіопії, загорілися ліси, розкололися вершини гір. Розгніваний Юпітер блискавкою скинув невдалого наїзника на Землю. Мати та сестри, довго оплакували загиблого, перетворилися в дерева, а з їх гілок продовжують падати в протікаючу під ними річку Ерідан сльози, відразу ж тверднуть на сонці і перетворюються в бурштин. Оскільки це скам'янілі сльози Геліад, дочок Сонця, то тому мінерал такий прозорий, теплий і світлий, а коли горить, то просто божественно пахне.
У світі особливо цінується скам'яніла смола, яку добувають в шахтах Мексики, Нікарагуа і Домініканської Республіки, оскільки в ній зустрічається в десять разів більше включень інклюзів. У доісторичних смоляних пастках, які дійшли до нас, виявилися не тільки копалини рослини, комахи, дрібні земноводні, а й ... морські рибки. Очевидно, смола, скочуючись по стовбуру ріжкового дерева, збирала все, що траплялося на її шляху, і деякий час вона не застигала навіть в морі.
У Китаї та Японії особливо шанували камінь бурштин вишневого кольору, що нагадує кров дракона, його носили члени імператорської родини. Колір та прозорість були еталоном його вартості. У Стародавньому Римі білий і восковий бурштин використовувався тільки для куріння фіміаму, високо ж цінувався прозорий червонуватий бурштин. На початку нашої ери дорожили в основному двома його різновидами: провареним в меду і прозоро-золотистим. У країнах Сходу високо котирувалися прозоро-жовті з зеленуватим відтінком і молочно-білі самоцвіти.
Одна властивість бурштину здавна привертала до нього увагу людей і викликала здивування. Річ у тому, що бурштин в результаті тертя електризується і притягує солому, пушинки. До речі, бурштин по-грецьки називається «електрон». А по-німецьки бурштин називається «Бернштейн» буквально «вогненний камінь». Під ім'ям «камінь-алатир» бурштин оспіваний в російських піснях. Бурштин - так називають його на Україні і в Польщі.
Палаючий Камінь, так старонімецькою мовою називався бурштин в XIII столітті. Дим підпаленого бурштину не тільки знімав болі в серці та допомагав при ревматизмі, а й міг служити замінником фіміаму. Не випадково бранденбургско-прусські королі в XVII столітті присвоїли собі монопольне право збирати цінний дар природи. Жителям узбережжя це було найсуворішим чином заборонено під страхом в'язниці і навіть смерті! А вже в тридцяті роки нашого століття біохімікам вдалося виділити янтарну кислоту - речовину, що є неспецифічним біостимулятором і яка володіє протизапальною і протистресовою дією, благотворно впливає на роботу нирок і кишечника.
Вартість найвідоміших бурштинових знахідок - з семисантиметровим хамелеоном, з цілою жабою, з десятисантиметровою ящіркою - складає десятки тисяч доларів. До речі, на сьогоднішній день у всьому світі знайдено близько 30 ящірок, близько 50 метеликів, запаяних в древню смолу. Порівняно недавно на Гаїті був знайдений бурштин з павуком всередині. Вчені протягом двох років вивчали знахідку і встановили, що комаха довжиною 4 см жило в цих краях 120 мільйонів років тому. Причому «вік» бурштину визначили по ... крові павука.
Бурштинова кімната - шедевр бурштинової мозаїки, яка перебувала до війни в Катерининському палаці-музеї під Санкт-Петербургом. У 1701 р прусський король Фрідріх I після своєї коронації доручив датському різьбяреві по янтарю Готфрі-ду Туссо приступити до виготовлення бурштинового кабінету в Потсдамі. Робота була виконана в 1709 р Бурштиновий кабінет представляв собою комбінацію з окремих деталей, загальною площею в 55 м². Тут була мозаїка і майстерна різьба, на бурштинових пластинах були виконані рельєфні мініатюри. Незабаром з Потсдама елементи кімнати були перевезені до Берліна, куди в 1716 р приїхав Петро I. Він відвідав Бурштинову кімнату і був нею захоплений. У тому ж році син Фрідріха I - Фрідріх Вільгельм - подарував кімнату російському царю. Зберігся лист Петра I 7 січня 1717 р з Амстердама, в якому він наказує прийняти упаковану Бурштинову кімнату в Клайпеді і відправити її в Петербург. Тут її спочатку змонтували в Зимовому палаці царя, а потім вона була перевезена в малий Зимовий палац, де й проіснувала до самої смерті царя. У 1755 р імператриця Єлизавета наказала перенести кімнату в Царське Село. Багато деталей кімнати були виготовлені заново та доповнені новими прикрасами. На неї в 1760-1765 рр. пішло понад 600 кілограмів добірного бурштину. До 1765 р Бурштинова кімната була повністю закінчена. Вона стала однією з головних визначних пам'яток Катерининського палацу. Згодом бурштин вивітрюється, темніє, тому всі бурштинові деталі кімнати доводилося періодично підновляти (реставрувати). Чергова реставрація почалася в 1940 р, були зроблені фотографії панелей та інших ділянок, що підлягають заміні. Але до війни роботи не встигли закінчити. Кімнату не змогли евакуювати. Вона була розібрана будівельною командою німецьких солдатів і доставлена в Кенігсберг (Калінінград). У 1942 р її змонтували в одній з кімнат королівського замку. Влітку 1943 р Бурштинова кімната була відкрита для відвідування. Навесні 1945 р при наступі радянських військ кімнату знову демонтували та сховали. За три дні до штурму міста - 6 квітня 1945 року її бачили востаннє. Пошуки Бурштинової кімнати тривають донині. На фото звісно реконструкція. У 2003 році до 300-річчя Санкт-Петербурга Бурштинова кімната була відновлена в повному об'ємі (з калінінградського бурштину), в тому числі на гроші німецької сторони.
У місцях видобутку, наприклад, на півночі Домініканської Республіки або в мексиканському штаті Чяпас, можна купити різнокольоровий необроблений бурштин: від $250 за великий шматок. Кожен, хто робить таке придбання, може виявити в непоказному шматку давньої смоли якусь доісторичну дивину. Правда, для того щоб «зазирнути» в камінь, потрібно буде його відшліфувати.
Відрізнити справжній бурштин від підробки досить легко. Натуральний бурштин має властивість спливати в солоній воді. Тому наливаємо в склянку води, додаємо 2-3 столові ложки солі і опускаємо шматочок бурштину (якщо він, звичайно, без оправи). Якщо пішов на дно, то Ви тримаєте в руках майстерну підробку.
Найбільший в світі бурштин, названий «Бірманський бурштин», має масу 15 кг 250 г! Він зберігається в Музеї природної історії в Лондоні. Другий за величиною шматок бурштину масою 12 кг знайшли в другій половині XIX ст. в Пруссії. Тоді унікальну знахідку оцінили в 25 тис. Франків. Там же, на узбережжі Балтійського моря, були виявлені шматки бурштину масою 9700 і 7000 грамів. В 1803 р поблизу міста Гусєва (колишній Гумбиннен) виявили шматок бурштину масою 6750 г (довжиною 37, шириною 21 і товщиною 14 см), а трохи пізніше - плоский шматок бурштину масою близько 5700 грам. Проте, великі шматки цього сонячного каменю досить рідкісні. За всю історію видобутку бурштину враховано менш десяти каменів важче 5 кг.
Янтар дитя геологічного часу. Його вік обчислюється десятками мільйонів років. Молодший бурштин не зустрічається. Значить, саме такий термін потрібен для «дозрівання» цього дорогоцінного каменю. Ось чому так рідкісні та мізерні родовища бурштину.